Відомі особистості

Парасюк Остап Степанович

Перегляди: 643

Остап Степанович Парасюк

З родини Парасюків на фізико-математичному і, згодом, на механіко-математичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка навчалися і працювали відомі вихованці цієї родини:

брати Остап Степанович та Лев Степанович
та їхні двоюрідні брати Євстахій Миколайович та Іван Миколайович.

Остап Парасюк народився 20 грудня 1921 року в селі Білки біля Перемишлян на Львівщині. Після сільської школи навчався в польській гімназії в Перемишлянах, продовжив навчання у Львові в українській Академічній гімназії. Один рік навчався в математичному ліцеї. У 1940 році в радянський час закінчив 10-тий клас середньої школи №1 у Львові з відмінним атестатом зрілості і з правом вступу до вищої школи без вступних іспитів.

З вересня 1940 року навчався на першому курсі фізико-математичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка (до літа цього року ректор Михайло Марченко вживав назву «Львівський державний український університет імені Івана Франка», з вересня 1940 року ректором став Юрій Биченко ). Разом з Остапом Парасюком на цьому курсі навчався Іван Квіт і Белла Гарнштейн, обоє згодом були аспірантами Бориса Гнєденка. Остап був старостою курсу, а Іван Квіт – його заступником. На зимовій сесії О. Парасюк складав іспити з :

Української мови (викл. І. Ковалик) – відмінно.
Математичного аналізу (викл. М. Якоб) – відмінно.
Аналітичної геометрії (викл. Б. Кнастер) – відмінно.

Частину заліків та іспитів склав у літню сесію до окупації Львова німцями. (наприклад, 21.06.1941 склав іспит з математичного аналізу на «відмінно»)

Лекції з математичного аналізу читав Мойсей Якоб. Він народився в місті Надвірна , склав іспити на атестат зрілості у Відні перед комісією Західно –Української республіки, доктор філософії Віденського університету, фахівець з

теорії функцій, теорії ймовірностей, статистики і актуарної математики. Читав лекції українською мовою.

З початком війни Остап Парасюк повернувся додому до батьків. Згодом працював в Перемишлянах.

У травні 1942 року подав заяву на навчання в Technische Institut – Lemberg, згодом його перейменували в Технічні курси, які діяли на базі Львівської політехніки. Тут він навчався до 1944 року на спеціальності «електротехніка». Математику йому читали професори Мирон Зарицький та Владислав Нікліборц.

З поверненням радянської влади і поновленням, у серпні 1944 року, роботи університету він планував продовжити навчання , але був мобілізований в армію.

Солдатом піхотинцем він брав участь у військових діях у складі IV- го Українського фронту, під кінець війни – служив у штабі. Захоплення математикою його не залишає і під час служби в армії, що викликало подив у командування. Мобілізувався з армії у грудні 1945 року і 17 грудня був зарахований студентом ІІ курсу,

Уже з 20 лютого 1946 року, як студент ІІІ курсу, він працював лаборантом кафедри теоретичної механіки. До 30 червня 1946 року О. Парасюк виконав навчальний план за ІІ, ІІІ, IV курси і у наступному навчальному році навчався на V курсі спеціальності «Математика». У 1947 році закінчив повний курс фізико-математичного факультету з відзнакою.

В 1947-1949 роках навчався в аспірантурі у відкритому у Львові відділенні Інституту математики АН УРСР. 17 вересня 1949 року Остап Парасюк захистив кандидатську дисертацію «Пластичні зони при концентрації напруженостей біля отворів». Керівником був Г.М.Савін ,опонентами-

проф.А.І.Ішлінський , проф.Л.Ф.Галін,доц.Л.Г.Афендик

ВАК затвердив рішення Ради 24 жовтня 1949 р.

У 1948 році Остап Парасюк разом з Д. Г. Мейзлером і К. Л. Рвачовою (Ющенко) публікують доведення багатовимірної граничної теореми теорії ймовірностей, без якої годі уявити доведену А. М. Колмогоровим локальну теорему для ланцюгів Маркова, що є грунтом математичних основ квантової статистики і склала основу монографії О. Я. Хінчіна «Математичні основи квантової статистики» (1951 р.)

У 1949-1951 роках він - старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту математики, читав лекції у Львівському університеті. Він був одним із засновників Інституту машинознавства й автоматики у Львові, з 1952 року працював там заступником директора.

За рекомендацією Б. М. Делоне О. Парасюка запрошують до докторантури Математичного інституту ім. В. А. Стєклова в Москві, тут він познайомився з Миколою Миколайовичем Боголюбовим. У травні 1955 році О. Парасюк успішно в «Стєкловці» захистив докторську дисертацію «Теорія множення польових операторів». Після захисту дисертації він повернувся до Львова, працював старшим науковим співробітником Інституту математики, викладав у Львівському університеті.

У Львівському університеті О. Парасюк в 1947-1949 р.- асистент, 1949-1951 р. – доцент кафедри теорії пружностей, 1954-1956 р. – професор кафедри механіки.

У 1956 році в Інституті математики у Києві він очолив відділ функціонального аналізу, який з 1963 року перетворений на відділ теоретичної фізики.

У 1958 році О. Парасюка обрано член-кореспондентом, а в 1964 – академіком АН УРСР. З 1966 року по 1970 рік він – член Президії АН УРСР, академік-секретар Відділення фізики й астрономії. О. Парасюк брав безпосередню участь у створенні Інституту теоретичної фізики АН УРСР, де у 1966 році очолив відділ математичних методів у теоретичній фізиці. Тут Остап Степанович працював до останніх днів свого життя.

Наукова діяльність Остапа Парасюка стосувалася цілої низки розділів сучасної механіки, математики, теоретичної й математичної фізики. Перший цикл наукових праць стосувався проблем класичної математичної фізики й механіки. Протягом1952-1953 років виконав цикл праць зі статистичної теорії динамічних систем.

Чи не найважливішим науковим досягненням О. Парасюка є побудова ним і М. М. Боголюбовим віднімальної процедури усунення розбіжностей у квантовій теорії поля (R-операції Боголюбова-Парасюка). Опрацьована ним спільно з Боголюбовим теорія множення узагальнених функцій відкрила новий етап розвитку квантової теорії поля. Теорема Боголюбова-Парасюка – найважливіший етап у квантовій теорії поля 50-80 років.

У очолюваному Остапом Степановичем відділі математичних методів у теоретичній фізиці, він створив дуже високі вимоги до рівня наукових досліджень і якості наукових досліджень. Основні теми досліджень становли квантова теорія поля, аналітичні властивості амплітуд розсіяння, теорія симетрій і застосування теорії представлень груп Лі. На семінарах обговорювалися також багато інших питань теорії квантових полів, загальної теорії відносності, теорії надпровідності, статистичної фізики, тощо.

Наукову працю Остап Степанович поєднував з педагогічною діяльністю у Львівському та Київському університетах. У Київськім університеті започаткував курс лекцій «Вступ до квантової теорії поля».

Остап Парасюк дбайливо опікувався вихованням молодих науковців. Кілька поколінь математиків і фізиків, вихованих ним, активно і результативно працюють у різноманітних галузях сучасної науки.

Внесок Остапа Парасюка у розвиток теоретичної і математичної фізики приніс йому світову славу. Він залишив потужну наукову школу з широкого кола проблем математичної та теоретичної фізики.

Джерела

Архів Львівського університету.
ДАЛО (Державний архів Львівської області)
Остап Парасюк. Слава Української науки: пропамятна збірка. Київ, 2011. 624 с. Ред. колегія: А. Загородній , Н. Вірченко, В. Козирський.

Зліва направо: невідомий, Остап Парасюк, Борис Гнєденко, Мирон Зарицький, Іван Соколов, Давид Майзлер, Катерина Ющенко (Рвачова), Володимир Рвачов (брат Катерини)