Зіновій Остапович Мельник
Зіновій Мельник народився 10 лютого 1935 року в селі Раденичі Мостиського району Львівської області в сім’ї селян. У 1942 році пішов у перший клас Раденицької семирічної школи. Після її закінчення у 8-10 класах навчався в Мостиській середній школі. У 1951 році поступив на механіко-математичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив у 1956 році з відзнакою і рекомендацією Вченої ради факультету до вступу в аспірантуру. З листопада цього року став аспірантом кафедри диференціальних рівнянь. Його науковим керівником був завідувач кафедри диференціальних рівнянь професор Ярослав-Юрій Борисович Лопатинський.
Зі спогадів дружини Зіновія Остаповича відомо, що випускник нашого факультету академік Остап Парасюк, як студент, в цей час мав педагогічну практику у мостиській школі. Він помітив неабиякі здібності хлопця Зіновія з 10 класу і рекомендував йому пов’язати своє майбутнє з математикою.
Протягом навчання та наукових досліджень в аспірантурі працював на півставки асистентом на кафедрах вищої математики, диференціальних рівнянь, теорії функцій та старшим науковим співробітником кафедри механіки.
Після закінчення аспірантури з вересня 1959 року працював на кафедрі диференціальних рівнянь, спочатку асистентом, згодом старшим викладачем і доцентом, у 1960 році при створенні обчислювального центру університету був на посаді старшого наукового співробітника ОЦ.
Кандидатську дисертацію “Мішані задачі для деяких гіперболічних рівнянь і систем” захистив 21 жовтня 1963 року на спільній Раді з захисту робіт з математики та механіки у Львівському університеті. Опонентами дисертації були доктор фізико-математичних наук проф. М.П. Шереметьєв і кандидат фізико-математичних наук доцент І.М. Ковальчик. Диплом кандидата фізико-математичних наук З. Мельник отримав через 2 роки, диплом датований 29 грудня 1965. У цей час його науковий керівник проф. Ярослав Лопатинський перейшов працювати у Москву, де пробув у 1963-1965 роках. Диплом доцента кафедри диференціальних рівнянь Зіновій Остапович отримав у лютому 1968 року.
У серпні 1966 року З. Мельник повернувся з 10-ти місячних курсів французької мови і з вересня цього року був відряджений на 2 роки в Республіку Гвінея для викладацької роботи. Тут до вересня 1968 року працював у Гвінейському політехнічному інституті на посаді завідуючого кафедрою вищої математики, останні місяці виконував обов’язки декана факультету наук. Читав курси “Вищої математики” та “Методи математичної фізики”, з якого видав курс лекцій об’ємом 385 сторінок, а також спецкурси “Теорія груп Лі” і “Топологічні методи в теорії диференціальних рівнянь”.
З вересня 1969 року він мав відрядження до Республіки Туніс. В Туніському університеті (з жовтня 1969 по вересень 1970) читав спецкурс “Теорія груп Лі та її застосування до диференціальних рівнянь” і курс “Диференціальне числення у векторних нормованих просторах”, з якого написав курс лекцій та задачник. В Туніському Національному Інженерному інституті (з вересня 1970 по серпень 1972 року) читав “Курс математики” по виданому там курсі лекцій і задачнику.
З 11 жовтня 1973 року Зіновій Остапович призначений в.о. завідуючим новоствореною кафедрою оптимальних процесів університету, а 26 червня 1974 року затверджений на цій посаді як обраний за конкурсом.
У 1974 році декан факультету Омелян Бобик стає проректором і з 16 червня 1974 року Зіновій Остапович – декан механіко-математичного факультету. Не заперечуючи прагненню частини викладачів факультету розвивати прикладну математику на окремому факультеті, він дав згоду у 1975 році про поділ факультету на: математичний факультет та факультет прикладної математики та механіки. У жовтні 1975 року Зіновій Остапович був обраний деканом математичного факультету.
Після відходу з факультету Ярослава Лопатинського, Віталія Скоробагатька та їх учнів, а також з проблемами створення Ради з захисту дисертацій з математики постала проблема підготовки викладацького складу при постійному розширенні наборів на математичні факультети. Ця проблема продовжувалася майже до 90-х років.
Зіновій Мельник з підтримкою академіка Ярослава Підстригача почали направлення в цільову аспірантуру та на продовження навчання після II курсу кращих студентів факультету в наукові центри країни – Москву, Київ та ін. Дякуючи підготовленим там фахівцям, у Львівському університеті появилися нові напрями досліджень в топології, диференціальних рівняннях, теорії ймовірностей, алгебрі та механіці. Ці науковці досі активно і успішно провадять наукову і педагогічну діяльність на факультеті.
28 вересня 1979 року Зіновій Остапович став завідуючим кафедри диференціальних рівнянь університету, на цій посаді перебував до останніх днів життя. В університеті він читав лекційні курси: “Диференціальні рівняння”, “Рівняння математичної фізики”, “Методи розв’язування крайових задач для гіперболічних рівнянь”, “Функціональні методи в теорії оптимізації”, “Основи наукових досліджень”. Керував курсовими та дипломними роботами студентів, працював над госпдоговірною тематикою.
Він активно займався науковою роботою. Найперше його цікавили мішані задачі для гіперболічних рівнянь і систем. Одним з перших його наукових результатів було обґрунтування можливості застосування методу відображень для дослідження загальних гіперболічних рівнянь другого порядку. Використовуючи метод інтегралів енергії, він довів існування розв’язків мішаних задач для деяких гіперболічних рівнянь і систем вищих порядків. Свої наукові результати доповідав на наукових конференціях, міських математичних семінарах, наукових семінарах кафедри.
Зіновій Остапович започаткував на кафедрі три нові наукові напрями теорії рівнянь з частинними похідними, які активно розвивалися і розвивають члени кафедри та їхні учні:
- крайові задачі з малим параметром
- задачі в областях з невідомими межами або, іншими словами, задачі Стефана
- задачі з нелокальними (не розділеними та інтегральними) крайовими умовами.
Він безпосередньо займався підготовкою наукових кадрів. Під його керівництвом Віктор Цимбал у 1979 році захистив дисертацію, а Володимир Кирилич з грудня 1981 року почав працювати над кандидатською дисертацією.
Сам, Зіновій Остапович, активно працював над докторською дисертацією з теорії гіперболічних рівнянь. Її основні результати він отримав. Його наукові дослідження продовжили В. Цимбал та В. Кирилич та їх учні, а також Сергій Лавренюк, який очолив кафедру диференціальних рівнянь.
На своєму життєвому шляху Зіновій Остапович мав вірну, турботливу та працьовиту дружину Тетяну Омелянівну. Вони навчалися в університеті разом, разом були в закордонних поїздках та разом працювали на різних кафедрах факультету. Коли Зіновій Остапович став деканом йому влада почала дорікати “сімейністю” (це радянський період). Навіть були пропозиції, щоб Тетяна Омелянівна помінялася місцем праці з якимось викладачем математики з Політехнічного інституту. Зіновій Остапович не міг з цим змиритися і 20 травня 1980 року подав ректору університету заяву:
“Прошу звільнити мене з посади декана математичного факультету з 21 травня 1980 року”.
З 27 травня він був звільнений з посади декана.
Будучи деканом Зіновій Остапович поєднував свою доброту у відносинах з принципіальністю. Дбав про розвиток факультету, про науковий ріст викладачів. Особливу увагу він приділяв молоді, допомагав їй. Дбав, щоб кожен реалізував свої можливості, хвалив їх перед київськими та московськими математиками. Як викладач, він був вимогливий, але оцінок студентам не шкодував. Завше дотримував слова, щоб це йому не коштувало.
Він міг тепло жартувати і любив жарти. Це дуже цінили студенти на “Днях математика”. До речі, свято “День математика” на факультеті почали святкувати в час, коли деканом був Зіновій Остапович.
Керівництво університету до думки Зіновія Остаповича відносилися з повагою. У будь-якому товаристві, від студентського до урядового, він виглядав достойно, як вроджений інтелігент і дипломат.
В перші дні січня 1983 року поїхав Зіновій Остапович відвідати батьків у рідне село. При поверненні до Львова його ще бачили в Мостиськах. Потім він зник. Знайшли його неживим в Мостиськах на початку квітня. Відкрита прокуратурою судова справа не дала відповіді.
Поховали Зіновія Остаповича на Янівському кладовищі.
Про роль в їхньому житті Зіновія Остаповича тепло відзиваються випускники факультету.
Микола Бокало – професор кафедри математичної статистики і диференціальних рівнянь:
З.О. Мельник відіграв дуже велику роль у виборі мого професійного шляху. Вперше я побачив його, коли був учасником обласного туру олімпіади школярів з математики. Тоді він був доцентом математичного факультету. Перед учасниками олімпіади З.О. Мельник зробив, на мій погляд, блискучу доповідь про математику, як науку, та математичні дослідження на факультеті і запросив слухачів до вступу на факультет. Ці слова З.О. Мельника, які я тоді почув, глибоко вразили мене. Думка про математичний факультет, що тоді виникла, вже не покидала мене.
Як з викладачем я зустрівся з З.О. Мельником на першому курсі, коли він читав предмет “Вступ до спеціальності”. Тоді я побачив в ньому талановитого педагога, сильну особистість і приємну людину. Оскільки я спеціалізувався на кафедрі диференціальних рівнянь, а він був завідуючим цієї кафедри, я не раз мав можливість бачити його не просто як лектора, але і як організатора навчально-виховної роботи. Він був чуйною людиною. Про це я суджу з такого факту. Навчаючись на п’ятому курсі, він здогадався про моє скрутне матеріальне становище, тому запропонував мені півставки посади лаборанта кафедри диференціальних рівнянь.
Після закінчення університету, за його рекомендацією і при активній підтримці, я поступив до аспірантури при Московському університеті ім. М.В. Ломоносова. На превеликий жаль, в цей час він трагічно залишив цей світ.
З мого життєвого досвіду можу зробити висновок, що З.О. Мельник був непересічною і сильною людиною, визнаною особистістю, які рідко зустрічаються в нашому житті. Це був талановитий педагог, добрий організатор і великий вчений. Вважаю, що про таких людей, як З.О. Мельник, ми повинні пам’ятати завжди.
Юрій Головатий – професор кафедри математичної статистики і диференціальних рівнянь:
Мельник З.О. вразив своєю прискіпливістю, вимогливістю, дещо навіть строгістю, гостротою думки та слова ще на співбесіді для абітурієнтів, які склали перший іспит на відмінно, на яку я запізнився на цілу годину. Декан тоді сказав, що “з такими львівськими “хуліганами” на факультеті скоро прощаються”. Після цих слів мені стало дуже прикро. Та я вгамував образу, тому батькам про настільки “теплий” прийом на мехматі не сповістив.
Незважаючи ні на що, почалося навчання. На II-му та III-му курсах я писав курсові роботи у Зіновія Остаповича. Потім його не стало …
Із курсовою роботою, яка була розцінена як наукова робота, на II курсі !!! я згодом виступив на студентській науковій конференції ЛДУ (на такі заходи допускаються студенти з III-го курсу).
За рекомендацією Зіновія Остаповича на III курсі мене перевели на механіко-математичний факультет у МДУ, де навчався і в аспірантурі, захищав кандидатську дисертацію.
Випускник факультету доцент Львівської Політехніки Володимир Гануліч написав оповідання “Футбол 1961 року”, яке опубліковано в журналі Дзвін № 12 (890). Грудень 2018, ст. 74-90. Тут відображено студентське життя на факультеті у 60-их роках.
Подаємо фрагмент з оповідання, де описаний епізод з Зіновієм Остаповичем.
Джерела:
- Архів університету. Особова справа З.О. Мельника.
- Бокало М., Кирилич В., Мельник Т. … Наукова та педагогічна творчість З.О. Мельника. Вісник Львів. ун-ту. Серія мех.-мат. 2019. Випуск 88. С.142-149.
- Мельник З.О. – видатний український математик із світовим ім’ям. Робота виконана уч. 10-А класу Данилко Русланою. Науковий керівник Миджин О.Р. Львів. 2007. (Рукопис).
Автор:
Притула Ярослав Григорович
Математик, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математичного аналізу ЛНУ ім. Івана Франка
