Михайло Михайлович Сорока
Михайло Сорока був зятем Мирона Зарицького. Він одружився з Катериною, дочкою М. Зарицького, 5 листопада 1939 року. Їх пов’язала спільна боротьба за волю України.
М. Сорока народився 27 березня 1911 року в с. Великі Гнилиці Підволочиського повіту на Тернопільщині. Батько помер за два місяці до народження сина. Мати Ганна Года віддала сина на виховання своїм батькам.
Після закінчення початкової школи, з 1924 року навчався в Українській державній гімназії у Тернополі. Тут, з 1919 року викладав математику Мирон Зарицький та вчилася його донька Катерина. Тут Михайло став членом «Пласту», а згодом – ОУН. Від 1927 року навчався в українській гімназії у Ржевниці (Чехословаччина), а після її закінчення – на факультеті архітектури Празької політехніки, де здобув освіту інженера-архітектора.
Провід ОУН на чолі з Євгеном Коновальцем посилає Михайла Сороку на рідні землі. Він стає провідником Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. 9 січня 1937 року польська влада арештувала і засудила його за належність до ОУН. Ув’язнення відбував у Чортківській, Станиславівській і Гродненській тюрмах, а згодом у концтаборі в Березі Картузькій. У вересні 1939 року після падіння Польської держави вийшов на волю
Катерина Зарицька народилася 3 листопада 1914 року у Коломиї. У 1924-1926 роках навчалася в українській гімназії у Тернополі. Після переїзду сім’ї до Львова – навчалася з 1926 року у приватній гімназії сестер Василіанок, яку закінчила у 1932 році. В цьому ж році стала студенткою факультету інженерії Львівської політехніки. В 1935-1936 роках була заарештована й засуджена на Варшавському процесі за підозрою у замаху на міністра Б. Пєрацького, і згодом, на Львівському процесі. Сумарно за вироками двох процесів мала відсидіти 6,5 років, однак після апеляції цей термін скоротили до 4 років. Покарання Катерина відбувала у Львові, Варшаві, Станіславові й Чорткові. Вийшла на волю у 1938 році.
У Станиславівській в’язниці Катерина зустрілася в тюремній капличці з Михайлом Сорокою, який разом з нею навчався у тернопільській гімназії. З 1930 року Катерина була уже діячка ОУН.
Після приходу у вересні 1939 року радянської влади заняття в університеті у Львові почалися з 6 жовтня, за розкладом, який був оголошений ще до вересня. Університет очолював, вибраний у червні, ректор Роман Лонгшам. 18 жовтня 1939 року ректором призначили Михайла Марченка. До сесії (15 грудня) заняття на старших курсах йшли за оголошеним розкладом, а на першому курсі йшов прийом заяв та вступні іспити. Перший семестр вступники почали з 15 січня 1940 року. З 1 грудня 1939 року відбувалася реорганізація університету на основі наказу Всесоюзного Комітету Вищих Шкіл при Раді Народних Комісарів СРСР в Москві та наказів ректора університету:
- математично-природничий факультет поділено на фізико-математичний та природничий;
- професором факультету призначено Мирона Зарицького;
- деканом факультету призначено Стефана Банаха і його заступником – Мирона Зарицького;
- призначено керівників кафедр, зокрема, керівником кафедри теорії ймовірностей – М. Зарицького;
- з 1 січня 1940 року призначено викладацький склад та лаборантів кафедр.
6 грудня 1939 року вийшов наказ ректора університету (ч.85, §5):
«Призначити бібліотекарем на фізико-математичному факультеті тов. Михайла Михайловича Сороку з оплатою 250 крб. на місяць.» Фонди цієї бібліотеки складалися з бібліотеки математичного семінару (з 1894 року), з бібліотек семінарів, які були при кафедрах професорів Євстахія Жилінського, Гуго Штайнгауза, Стефана Банаха та інш. професорів, а також бібліотеки студентського «Кола» математично-природничого факультету. Значна частина книг з бібліотеки фіз.-мат. факультету збереглася донині в сьогоднішній бібліотеці механіко-математичного факультету «Кабінет математичної літератури».
В поданні ректору про призначення Михайла Сороки Мирон Зарицький описав завдання, які повинен виконувати бібліотекар. Ще до зарахування на посаду бібліотекара Михайло Сорока подав заяву про зарахування на перший курс фізико-математичного факультету на спеціальність «Математика». Він був зарахований студентом математичного відділу 4 січня 1940 року.Разом з ним першокурсниками фізико-математичного факультету в цьому році стали відомі пізніше математики Владислав Лянце та Марко Вішик. В багатьох публікаціях про Михайла Сороку є хибна інформація про його навчання у Львівському політехнічному інституті. З 15 січня 1940 року почалося навчання. Наказом ч. 120 §18 з дня 28 січня Михайло Сорока був звільнений з посаді бібліотекара, оскільки він відвідував заняття. Лекції на першому курсі читали професори М. Зарицький (математичний аналіз), Б. Кнастер (аналітичну герметрію); практичні заняття вели О. Пепіс (нарисну геометрію), М. Войдиславський (аналітичну геометрію), М. Штарк (алгебру). У 1940 році М. Сорока став членом Краєвого Проводу ОУН
Займатися справами бібліотеки М. Зарицький доручив Аді Гальперн, яка з 25 січня 1940 року була зарахована асистенткою його кафедри (теорії ймовірностей)
Використовуючи польські архіви, радянська влада переслідувала всіх, хто був репресований поляками чи був під наглядом польської поліції. 22 березня 1940 року енкаведисти прийшли арештовувати Катерину Зарицьку,при арешті Михайло заступився за неї і був теж арештований. Коли перевірили його за польськими архівами, то взнали, що він був одним з активних діячів ОУН. Михайла Сороку засудили на 8 років концтаборів і відправили етапом у Владивосток, а потім у Воркуту.
З березня 1940 року до червня 1941 року Катерина Зарицька була у в’язниці НКВС «Бригідки» у Львові, де народила сина Богдана, якого у 8 місяців передала на виховання батькам Мирону і Володимирі Зарицьким. 26 червня 1941 року, коли німці бомбардували Львів, охорона «Бригідок» розбіглася, Катерині разом з багатьма в’язнями вдалося врятуватися. Катерина знову активно долучилася до політичної діяльності. Протягом 1941-1943 років вона – крайова провідниця жіночої мережі ОУН, з 1943 року – організаторка і керівниця Українського Червоного Христа.
У 1942-1944 роках вона навчалася на фахових курсах у Львівській політехніці (навчання у Політехніці вона перервала у 1935 році у зв’язку з арештом). З 1945 року до 1947 року Катерина – зв’язкова Головного Командира УПА Романа Шухевича. 21 вересня 1947 року була арештована органами НКВС у Ходорові та засуджена на 25 років ув’язнення.
Перебувала у Верхнє-Уральській та Володимирській тюрмах, у 1969 році переведено ї до табору суворого режиму у Мордовії. Вийшла на волю у вересні 1972 року із забороною проживати у Західній Україні. У зв’язку з цим проживала у м. Волочиську Хмельницької області.
Померла Катерина Зарицька 29 серпня 1986 року.
Михайло Сорока на Воркуті отворив підпільну організацію «ОУН-Північ», яка боролася за права політичних в’язнів, допомагала їм виживати, готувати страйки і повстання. У 1948 році був звільнений з закінченням терміну ув’язнення. Після відвідування Львова повернувся на Воркуту, як вільнонайманий топограф, де за завданням Проводу ОУН продовжував організовувати підпільну боротьбу в концтаборах. Після повернення у травні до Львова, 29 липня був заарештований знову і виселений на спецпоселення у Красноярський край, звідки продовжував керувати підпіллям.
НКВД вийшло на організацію «ОУН-Північ». М. Сорока був арештований і 15.09.1953 року засуджений трибуналом Біломорського військового округу до смертної кари (зрада батьківщини, антирадянська агітація, організація підпілля і підготовка до повстання), яку 25 листопада замінили на 25 років ув’язнення.
Через Кіров, Свердловськ, Петропавловськ його етапували на поселення у Кенгір у Південному Казахстані в тюрму «Степлага». У травні 1954 року там почався страйк, який переріс у Кенгірське повстання. Члени ОУН не дозволили йому увійти у комісію, яка керувала повстанням. Він входив до конспіративного центру. Це було єдине повстання ГУЛАГу, яке придушували за допомогою танків.
Далі він карався в Магадані, Тайшеті, Свердловську, Казані, взимку 1962 року переведений у мордовські табори. Скрізь, де був Михайло Сорока, організовував навколо себе політв’язнів. Він був загальновизнаним лідером, якого визнавали й представники інших поневолених Росією народів. Його талант організатора, інтелігентність, всебічна освіченість, розум, відданість справі українського визволення надихали людей різних національностей на боротьбу за власну державність.
В середині 60-х років кагебісти возили Михайла Сороку до Києва, Тернополя, Львова, влаштовували зустрічі з сином, ріднею, водили в інститути й театри, проводили повз рідні домівки – з метою зламати його і домогтися публічного покаяння.
16 червня 1971 року в таборі під час прогулянки Михайло Сорока помер унаслідок другого інфаркту.
28 вересня 1971 року відбулося урочисте перепоховання Михайла Сороки у Львові на Личаківському цвинтарі, де він спочиває поруч з прахом дружини Катерини Зарицької.
Література
- Леся Бондарук. Михайло Сорока. До 90-річчя від дня народження і 30-ліття від дня смерті (27.03.1911-16.06.1971) – Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 2001 – 294 с.
- Архів Львівського національного університету імені Івана Франка.
- Державний архів Львівської області.
- Архів родини Мирона Зарицького.
Документи
- Наказ про зарахування Михайла Сороки студентом фізико-математичного факультету Львівського державного університету.
- Залікова книжка Михайла Сороки
- Копія протоколу для встановлення рішення з головного іспиту Катерини Сороки
- Повідомлення професора Владислава Нікліборца про здачу Катериною Сорокою іспиту з курсу «Математичні основи картографії»
Автор:
Притула Ярослав Григорович
Математик, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математичного аналізу ЛНУ ім. Івана Франка
