Владислав Нікліборц
Wladyslaw Nikliborc
Владислав Нікліборц народився 2 січня 1899 року в Вадовіцах (Польща). Його батько Стефан був суддею окружного суду, мати Михайліна була з дому Жароффе (Żaroffe). До народної школи ходив спочатку в Бєльсько-Бялей, а згодом у Ряшеві. В початкових класах гімназії навчався у Ряшеві, в старших – в Вадовіцах, де склав екзамен на атестат зрілості у 1916 році з відзнакою. З грудня 1916 до вересня 1917 року служив у польських легіонах, а потім в австрійській армії. Після розпаду Австрії служив у польському війську до 15 січня 1919 року і був звільнений як «непридатний до дальшої служби».
У 1916 році В. Нікліборц почав навчання у Ягеллонському університеті. Формально у першому семестрі 1916/17 н.р. він був студентом факультету Права і Адміністрації, а з другого семестру аж до липня 1921/22 навч. року був записаний студентом філософського факультету. Фактичне навчання він почав після звільнення з армії, тобто з другого семестру 1918/19 навч. року. В студіях мав піврічну перерву у зв’язку з добровільною службою у польській армії.
В університеті В. Нікліборц вибрав спеціальність математика. Він слухав лекції математиків С. Заремби, К. Жоравського, Я. Слечинського, А. Гоборського, А. Розенблята, В. Стожека, В. Вількоша, фізиків Натансона, Закшевського, С. Лорії, астронома Т. Банахевича.
З жовтня 1922 року В. Нікліборц виконував обов’язки старшого асистента на ІІ кафедрі Львівської Політехніки, якою керував Антоній Ломніцький. Цю посаду залишив Стефан Банах, отримавши у 1922 році посаду надзвичайного професора Львівського університету. Посаду дійсного старшого асистента В. Нікліборц отримав у 1924 році, після отримання ступеня доктора філософії, пізніше він був на посаді ад’юнкта.
У Львові В. Нікліборц продовжував математичні студії. Користуючись приватним дозволом відвідував семінар С. Банаха, Г. Штайнгауза і С. Рузевича з теорії функцій дійсної змінної. З вересня 1923 року одночасно працював вчителем математики у приватній жіночій гімназії сестер Уршулянок (SS Urszulanek) у Львові.
У 1924 році В. Нікліборц подав до Ради філософського факультету докторську працю на тему: Zastosowanie zasadniczego twierdzenia Cauchy’ego o istnieniu rozwiązań równań różniczkowych zwyczajnych do zagadnien na wartosci brzegowe w równaniu y''=f(x,y,y').
Рецензентами праці були Г. Штайнгауз і С. Рузевич. Заключна частина оцінки написаної Г. Штайнгаузом така:
«Без вагання стверджую, що докторська праця п. Нікліборца могла би служити як габілітаційна робота навіть на таких університетах як Лейпціг, Берлін, Геттінген і перевищує рівень докторських праць».
Докторські іспити з математики і астрономії склав 21.06.1924р., з філософії 7.10.1924р. Обидва іспити склав на «відмінно». Урочиста промоція відбулася 13 квітня 1924р. Промотором був Г. Штайнзауз.
Уже з листопада 1924 року у Львівській Політехніці В. Нікліборц мав «доручені» лекції на загальному факультеті: Теорія звичайних диференціальних рівнянь, Диференціальна геометрія, Варіаційне числення. Ці лекції могли відвідувати і студенти університету.
У квітні 1927 року В. Нікліборц звернувся до Ради математично-природничого факультету університету про допуск до габілітації (надання права читання лекцій і займати посаду приват доцента). Як габілітаційну роботу подав працю: «Sur les fonctions hyperharmoniques». Після успішного проходження колоквіуму він прочитав лекцію на тему: «Локальні та інтегральні розв’язки математичних проблем». У січні 1928 року Міністерство затвердило рішення факультету про допуск В. Нікліборца до читання лекцій з математики. В 1928-1937 роках будучи приват доцентом в університеті, він оголосив про читання таких курсів: Теорія аналітичних функцій двох змінних, Теорія представлень неперервних груп, Теорія звичайних диференціальних рівнянь, Теорія рівноваги рідких тіл, що обертаються, гідродинаміка,теорія ньютонівського потенціалу з застосуваннями до математичної фізики і небесної механіки, інтегральні рівняння, варіаційне числення, задача трьох тіл.
У 1928 – 1931 роках він стажувався в університетах Лейпціга, Геттінгена і Парижа. У Лейпцігу працював під керівництвом Леона Ліхтенштейна, тут він познайомився з проблемою трьох тіл.
У вересні 1933 року Рада факультету інженерії Львівської політехніки надала право читання лекцій з математики (на основі габілітації на математично-природничому факультеті університету) і розширила це право на викладання теоретичної механіки.
Він, зокрема, прочитав у Львівській Політехніці курси теорії квадратичних форм, теоретичної механіки та теоретичної балістики. У 1937 році В. Нікліборц був запрошений на посаду надзвичайного професора кафедри математики Варшавської Політехніки. Там він працював до початку війни.
Наукові зацікавлення В. Нікліборца відносилися до теорії диференціальних рівнянь, варіаційного числення, теоретичної механіки і гідродинаміки. Кілька праць опублікував про аналітичні функції комплексних змінних, де розглядав гіпергармонічні функції. Займався він також теорією логарифмічного потенціалу. Найбільше його захоплювала механіка, а саме проблема трьох тіл. З цією проблемою планував опублікувати монографію, яка залишилася у рукописі. Він мав спільні праці з С. Качмажем, В. Стожеком і Г. Штайнгаузом. З В. Стожеком опублікували сім шкільних підручників, з Г. Штайнгаузом – збірник вправ з диференціального числення.
З початком війни В. Нікліборц покинув Варшаву і з листопада 1939 року був професором математики у Львівському політехнічному інституті. 21 червня 1941 року ВАК СРСР надав йому ступінь доктора фіз.-мат. наук і звання професора. В роки німецької окупації Львова він спочатку працював вчителем математики в школі (з грудня 1941 до травня 1942 року), а з травня 1942 року по липень 1944 викладав математику на «Staatliche Technische Fachkurse», які були організовані на базі Львівської політехніки. Разом з ним там викладав його брат Ян, випускник Львівської політехніки, а також Мирон Зарицький. Там закінчувала навчання і його дочка Катерина Сорока (Зарицька), яке вона почала раніше у Львівській Політехніці і не могла закінчити у зв’язку з арештом. (Нижче подано записку В. Нікліборца до декана про здачу К.Сорокою іспиту з математичних основ картографії.)
З початком навчання у львівських вузах у 1944 році В. Нікліборц – з жовтня 1944 року професор і завідувач кафедрою математики у Львівському політехнічному інституті і одночасно з 5 серпня 1944 року він був призначений на посаду тимчасово виконувача обов’язків професора і керівника кафедри теоретичної механіки у Львівському університету імені Івана Франка. Уже 20 серпня 1945 року він подав заяву про виїзд до Польщі.
В останній рік перебування у Львові В. Нікліборц опікувався хворим С. Банахом. як згадує син Банаха, на похоронах В. Нікліборц мав промову біля університету на в. Миколая. Спочатку він виїхав до Кракова, де був надзвичайним професором в гірничій академії, а в 1946 році повернувся до Варшави.
У Варшаві В. Нікліборц зайняв посаду надзвичайного професора математики у Політехніці, а згодом звичайного професора ІІ кафедри математики на математично-природничому факультеті Варшавського університету.
В. Нікліборц був одружений 19 квітня 1925 року з Софією (з дому Musiał). Дітей у них не було.
Пережиття воєнних років привели В. Нікліборца до манії переслідування. 29 лютого 1948 року він був затриманий органами безпеки у Варшаві і провів в арешті ніч. Після виходу з арешту у парку на лавці перерізав собі вени і так помер 1 березня 1948 року. Похований В. Нікліборц в Вадовіцах.
Література
- Архів Львівського університету. Особова справа Нікліборца В.
- ДАЛО ф.26 оп.5 спр.1354.
- Olesiak Z., Sulym G. Wladyslaw Michal Nikliborc (1899-1948) // Kwartalnik Historii Nauki i Techniki R. 46: 2001 nr. 3 s. 113-124
- Duda R. Matematycy XIX i XX wieku zwiazani z Polską, Wroclaw, 2012. Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego.
- Prytula Ja. Doktoraty z matematyki i logiki na Uniwersytecie Jana Kazimierza we Lwowie w latach 1920-1938 // Dzieje matematyki Polskiej, pod red. W. Wiesława Wrocław 2012, s. 137–161.
Автор:
Притула Ярослав Григорович
Математик, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математичного аналізу ЛНУ ім. Івана Франка
