Мілена Рудницька
Математик та мистецтвознавець
Мілена Рудницька була видатною політичною діячкою, вченою, журналісткою. Вона також стала ідеологинею і очільницею українського жіночого руху. Членами її родини були її брати: видатний політик та журналіст Іван Рудницький-Кедрін, професор Львівського університету Михайло Рудницький, композитор Антін Рудницький, та її син класик української історіографії Іван Лисяк-Рудницький.
1. У багаточисельних публікаціях [1, 2, 3, 4] (в останній з них є більш обширна бібліографія) відображено життя, суспільно-політична діяльність та публіцистична творчість Мілени Рудницької. Проте в літературі майже нічого не згадується про її навчання в гімназії та у Львівському університеті, де формувалися її риси вченої та дослідниці. Уже тоді її захопленням стали математика, природничі науки, філософія та мистецтво. Це привело її до дослідження зв’язків математики і мистецтва.
Ідея гармонії як закону не тільки в мистецтві, але і в природі, житті людини і зрештою у всіх речах висловлювалася в працях філософів, природодослідників та митців у всі часи: у грецький період (Піфагор, Платон, Птоломей), у середньовіччі (Августин, Боецій, Фібоначчі), в епоху відродження (Леон-Баттіста Альберті, Леонардо да Вінчі, Лука Пачолі, Йоганн Кеплер), а також у сучасних філософів та представників інших наук. Початки розвитку математики почалися з вирішення трьох проблем: лічби, вимірів та гармонії. Сьогодні у деяких публікаціях ([5], ст. 309) можна зустріти думки про “стратегічні помилки” у розвитку математики, що привели до виключення “математики гармоній” з структури класичної математики.
Одним із прикладів математичних підходів до естетичних проблем у мистецтві та архітектурі були праці італійського вченого Леона Батіста Альберті. Аналіз творів Л.Б. Альберті зробила Мілена Рудницька у своїй філософській праці, яку подала у 1918 році до Ради філософського факультету Львівського університету.
2. Мілена Рудницька народилася 15 липня 1892 року в м. Зборові (нині Тернопільська обл.). Її батько Іван, син греко-католицького священника о. Михайла, декана Золочівського деканату, 1856 року народження після закінчення юридичного факультету Львівського університету працював нотаріусом у різних містечках Західної України. Мати Іда Шпіґель за походженням була єврейкою, яка при хрещенні прийняла ім’я Ольга. Вона присвятила себе вихованню п’ятьох дітей.
Після смерті батька у 1906 році сім’я Мілени Рудницької переїхала до Львова. Початкову освіту Мілена отримала вдома. У Львові вона у 1910 році закінчила гімназію і у 1910–1914 роках була студенткою філософського факультету Львівського університету. До 1917 року вона продовжувала навчання у Відні, де опрацьовувала літературу до докторської праці.
Як викладачка філософії та математики Мілена Рудницька працювала вчителем гімназії, викладала в Учительській семінарії та на вищих педагогічних курсах у Львові. В 1922 році вона отримала другий диплом з педагогіки і дидактики.
У кінці 20-их років Мілена Рудницька залишила викладацьку працю і цілком присвятила себе громадській та політичній роботі. У 1919 році вона вступила до Національної ради українських жінок, працювала у центральній управі Союзу українок у Львові, у 1928 році стала головою “Союзу Українок”, а від 1937 року була головою світового “Союзу Українок”, репрезентувала український рух на міжнародних жіночих конгресах. Під час двох каденцій була депутатом польського Сейму (1928–1935 рр.) від Українського національного демократичного об’єднання (УНДО). Усюди вона привертала загальну увагу своїм організаторським талантом, логікою та неспростовною аргументацією. В період Голодомору 1932–1933 рр. їй вдалося переконати тодішнього президента Ліґи Націй винести питання допомоги голодуючим радянської України на обговорення Ради Ліґи Націй.
Після окупації Західної України більшовиками у 1939 році Мілена Рудницька переїхала до Кракова, а згодом до Берліна та Праги. Після війни у Швейцарії вона очолювала Український допомоговий комітет. Після 1950 року разом з братом Володимиром Мілена переїхала до Сполучених Штатів Америки, де включилася в суспільне життя української еміґрації.
Свій талант Мілена Рудницька проявила і на полі літератури. Вона написала низку публіцистичних праць, заснувала і редагувала журнал “Жінка” (1935–1939 рр.).
У 1919 році Мілена Рудницька вийшла заміж за Івана Лисяка, адвоката, редактора та співробітника багатьох українських видань. У них був син Іван Лисяк-Рудницький.
Померла Мілена Рудницька 29 березня 1976 року у Мюнхені, 20 вересня 1997 року її прах перепоховано у Львові на Личаківському цвинтарі.
3. Мілена Рудницька навчалася у Львові в приватній жіночій гімназії імені Юліуша Словацького новокласичного типу, яка в цей час була в будинку музичного товариства на вулиці Хоронщизни, 7 (нині Чайковського). Гімназія була заснована у 1902 році. Засновником було товариство, до керівництва якого входили зокрема професори університету хімік Броніслав Радзішевський, філософ Казимир Твардовський, історик Людвік Фінкель, фізик Ігнацій Закшевський та інші. Товариство опікувалося організацією навчання гімназисток. Гімназія повинна була не тільки підготовити до екзамену на атестат зрілості, але “виховати щире замилування до розумової праці”, К. Твардовський – поборник навчання жінок в університеті – опублікував в “Sprawozdaniach …” гімназії за 1907/8 н.рік статтю “Kobiety na wydziale filozoficznym Uniwersytetu Lwowskiego w dziesiąciolecu 1897–1907”.
В останньому восьмому класі гімназії Мілена була активним учасником філософського гуртка, де зробила доповідь “Про софізми Зенона”. На гуртку з полоністики вона була співдоповідачем про одного з найвидатніших польських поетів 20 століття Леопольда Штаффа. Гімназію вона закінчила з результатом “chlubnym” (похвально) і 25 червня 1910 року отримала атестат зрілості з відзнакою. У цьому році гімназію успішно закінчило 37 дівчат (15 римо-католиків, 5 греко-католиків, 17 іудеїв) ([6]).
У цьому ж році Мілена Рудницька записалася на навчання на філософський факультет Львівського університету [7]. В листку запису вона подала про себе, зокрема, такі відомості:
Ім’я і прізвище Мілена Наталія Рудніцька
релігія греко-католицька
рідна мова українська
проживання вул. Святої Софії, 9А
батьки Ольга Рудніцька, вдова по нотаріусу
Уже з першого семестру навчання проявилося її захоплення математикою, природничими науками, філософією та історією мистецтва. Найбільше вона слухала лекцій з математики у Юзефа Пузини та Вацлава Серпінського, з філософії у Казимира Твардовського та Яна Лукасевича, з історії мистецтва у Яна Болоз-Антоневича.
Мілена Рудницька слухала лекції та відвідувала семінари разом з студентами, які з часом стали відомими математиками та філософами, як от: Отто Нікодим, Станіслав Рузевич, Мирон Зарицький, Станіслав Лесневський, Тадеуш Чежовський, Казимир Айдукевич та інш.
Період навчання в університеті Мілени Рудницької співпав з періодом формування поглядів і зацікавлень перших і наступних учнів К. Твардовського. Логіко-філософська школа, яка формувалася в цей час, об’єднала вчених різних спеціальностей, більшість з яких будучи студентами слухали лекції та були учасниками його семінарів. Серед них були Ян Лукасевич, Казимир Айдукевич, Тадеуш Котарбінський, Станіслав Лесневський, Тадеуш Чежовський. Значний вплив на дослідження львівських філософів та логіків мали проблеми, які турбували в цей час в логіці та математиці. Зокрема, це відкриття Расселом антиномій в логіці та теорії множин, ідеї Рассела та Гільберта в побудові основ математики. Вражає широта і різноманітність тематики досліджень львівських філософів. Ці ідеї згодом були перенесені і до Варшави.
Тому природнім було те, що в цей час другим докторським іспитом для філософів була математика.
4. У 1918 році Мілена Рудницька подала до Ради філософського факультету свою працю на тему
Студії над естетикою Альберті. Частина І. Роль математики в естетиці Альберті (Додаток до дослідження математичних основ мистецтва і естетики раннього ренесансу) ([8]).
Ця праця була першою частиною запланованого нею широкого дослідження ідей представників раннього ренесансу. Одним з найбільш яскравих діячів цього часу був Леон-Баттіста Альберті.
Л.Б. Альберті народився 14 лютого 1404 року у Генуї. Навчався в Падуї. У Болонському університеті вивчав грецьку літературу та філософію, фізику, математику. Ще в Болонії, а пізніше у Флоренції і в Римі Альберті нав’язав наукові і дружні стосунки з багатьма вченими. Зокрема з Паоло Тосканеллі – астрономом, математиком, географом, з яким робив спільні оптичні та астрономічні дослідження. З інших відомих математиків цього часу його друзями були кардинал Нікола Кузано, Антоніо Манетті та Лука Пачоллі, який гостював у Альберті у Римі в 1471 році. Альберті був обізнаний з тодішньою математикою: грецькою геометрією і середньовічною алгеброю. Як відзначає в дисертації Мілена Рудницька “… значення і заслуга Альберті полягає саме на тім, що існуючі математичні знання зумів поєднати з мистецтвом, … що він перший дав математичний підхід до мистецтва, його правил, а через зведення красоти до математичних понять старався створити науково обґрунтовані основи мистецтва”.
Альберті називали “найбільш універсальним генієм Раннього Відродження”. Він залишив свій слід практично в усіх сферах науки та мистецтва свого часу – філології, математиці, картографії, криптології, педагогіці, теорії мистецтва, літературі, музиці, архітектурі, скульптурі, малярстві. Відзначимо, що Леонардо да Вінчі у своєму трактаті використовує думки і положення Альберті стосовно малярства та скульптури.
Серед багаточисленних трактатів Альберті є Математичні забави (Ludi mathematici), в якому обговорено проблеми з фізики, геометрії та астрономії, та трактат Про принципи створення кодів (De componendis cifris), що є першою науковою працею з криптології.
В докторській праці Мілена Рудницька вивчає естетичні проблеми у трьох трактатах Альберті, а саме, у трактатах: Три книги про малярство (De picture libri tres), Десять книг про архітектуру (De re aedificatoria libri decem), Статуї (De statura). Дисертація має шість основних розділів: І Абсолютні пропорції людського тіла, ІІ Число. Символіка чисел, ІІІ Симетрія і критика геометричних форм, ІV Пропорціональність, V Колокація (Collocatio), VI Гармонія.
Мету своєї праці Мілена Рудницька подає у передмові дисертації
“Ця праця взагалі не має на меті вичерпного подання всебічної теорії красоти Альберті. Завданням її є показ математичних основ його естетики, подання ролі математики в його мисленні, світогляді і естетичній системі. Це є частина ширше задуманої і запланованої праці про відношення Альберті до точних наук”.
Там же вона формулює своє бачення проблеми
“Ще дальше панують перебільшення, що через наукове обґрунтування мистецтва руйнується почуття красоти, зникає чарівність таємничості і знищується безпосередній вплив на нас мистецтва. Інакше міркував Ренесанс, який не боявся спровадити красоту до математичних понять пропорцій, симетрій, правильності і т.п. і який композиції найзнаменитіших картин виконував з допомогою ліній і циркуля. Цій тенденції схоплення людських знань, а також способу нашого мислення і бачення в математичні форми, найзнаменитіший вислів дав Леонардо [Леонардо да Вінчі], говорячи, що “жодне людське дослідження не можна назвати правдивим знанням, якщо воно не іде математичними методами”. Майже дослівно повторює це Кант. Стверджуючи, що “в кожній з наук тільки стільки можна знайти справжньої науки, скільки в ній знайдеться математики”.
Рецензентами докторської праці були професори Ян Болоз-Антонович [Ян Антоневич-Болоз (1858–1922) – доктор філософії, у 1893–98 надзвичайний професор, 1894–1922 – директор Інституту історії мистецтва нового часу, 1898–1922 звичайний професор історії мистецтв нового часу Львівського університету, знавець історії мистецтва, культуролог, філолог, історик музики.] та Ян Буланда [Ян Едмунд Булянда (1882–1951) – доктор філософії у галузі історії мистецтв, у 1913–1916 приват доцент, 1916–1920 – надзвичайний професор, 1920–1940 звичайний професор кафедри археології та історії матеріальної культури, 1939–1941, 1944–1945 – професор кафедри класичної філології Львівського університету, 1946–1951 професор завідувач кафедри класичної археології Вроцлавського університету, історик мистецтва, археолог.]. Ян Болоз-Антонович мав безпосередній вплив на вибір тематики цієї праці. В його рецензії є ряд зауважень, мабуть ним зроблені і ряд стилістичних виправлень в тексті дисертації. Уже на початку рецензії він стверджує, що праця Мілени Рудницької безперечно відповідає “високому рівню” вимог до докторських праць.
Подамо повний текст оцінки дисертації написаної 20 серпня 1918 року Яном Буландою.
“Згоджуюся в цілому з оцінкою нинішньої праці поданої вельмишановним паном доктором Болоз-Антоневичем, хотів би додати, що хоч праця авторки не дає вичерпного представлення цілісної теорії красоти Л.Б. Альберті, але однак дає картину математичних основ естетики Альберті, подає з успіхом і на загал дуже добре роль математики в його міркуваннях, світогляді та естетичній системі. Авторка старається висвітлити домінуюче значення математичних наук і математичного способу мислення для естетики цього найвидатнішого посередника між наукою і мистецтвом якого видав ранній ренесанс.
Праця п. Рудніцької свідчить про широку начитаність, швидку обсервацію , вироблений достатньо критичний розум, доводить, що авторка може самостійно починати наукову працю.
За тих умов визнано вище згадану працю за дуже добру”.
За тодішніми правилами, після позитивних оцінок докторської праці претендент допускався до докторських іспитів.
Період навчання Мілени Рудницької у Львові збігався з роками боротьби за українські кафедри, український університет. У роки Першої світової війни у Відні їх дім був центром зустрічей української політичної та культурної еліти. Тут Рудницька працювала над дисертацією, розширила свій світогляд, увійшла в європейський світ. Листопадовий зрив у 1918 році застав її у Львові. Разом з іншими жінками вона взялася із запалом до праці у Народному домі. Уже 22 листопада Мілену Рудницьку арештували польські легіонерки. Далі вона поринула у вир громадської та політичної праці, зокрема, організації жіночого руху.
Життєві обставини не дали змоги розвинути її талант в наукових дослідженнях з історії мистецтва.
Література
- Богачевська-Хом’як М. Білим по білому. Жінка в громадському житті України. 1884-1939. – К. Либідь. 1995. – 424 с.
- Мілена Рудницька. Статті, листи, документи (Збірник документів і матеріалів про життя, суспільно-політичну діяльність і публіцистичну творчість Мілени Рудницької) / упоряд. Мирослави Дядюк. – Львів, 1998. – 844 с.
- Українки в історії / загал. ред. В. Борисенко – 2-е стереотипне видання. – К. Либідь, 2006. – 328 с.
- Орлова Т. Мілена Рудницька у дзеркалі української історіографії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія – 2010. – Вип. 99. – С.12-15.
- Шлях до гармонії: мистецтво + математика, тематичний збірник. – Львів: Львівська національна академія мистецтв, 2008. – 444 с.
- Sprowozdanie Dyrekcyi Prywatnego Gimnazyum Żeńskiego im. Juliusza Słowackiego za rok 1909/
- ДАЛО ф. 26 оп. 15. Каталоги студентів філософського факультету 1910-1914 роки.
- Притула Я. Мілена Рудницька – математик і мистецтвознавець // Діалог і порозуміння для європейської і світової спільноти : колективна монографія за заг. ред. проф. А. Ф. Карася, Львів: ЛНУ 2017. С. 207 – 215.
Автор:
Притула Ярослав Григорович
Математик, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математичного аналізу ЛНУ ім. Івана Франка
