Чайковський Микола Андрійович

Микола Андрійович Чайковський

До «галицької математичної трійці» поряд з Володимиром Левицьким та Мироном Зарицьким належав Микола Чайковський.

Його батько, Андрій, був адвокатом, відомим українським письменником та громадським діячем. Мати, Наталія Гладилович, працювала вчителькою. Народився Микола Чайковський 2 січня 1887 році в Бережанах. У 1905 році закінчив з відзнакою Бережанську гімназію, де отримав ґрунтовні знання з мов та природознавства [1]. Математику йому викладав випускник Берлінського університету Тадей Цвойдзінський. Пізніше у своїй монографії ([2] ст. 56) використовуючи метод Ейлера Чайковський пише: «метод Ейлера інтерпретований моїм в. п. професором Тадеєм Цвойдзінським, тепер професором гімназії у Львові». Як згадує М. Чайковський «Протягом чотирьох років він проробив зі мною багато розділів вищої математики так, що я після гімназії був добре підготовлений до університетських студій» [3].

З осені 1905 року був студентом механічного факультету Вищої технічної школи, а в січні наступного року перейшов на філософський факультет німецького університету у Празі. З жовтня 1906 року продовжив навчання на філософському факультеті Віденського університету.

У Відні була численна українська громада, українці гуртувались в кількох товариствах, зокрема, в товаристві „Січ", де М. Чайковський три роки був в управлінні. У памʼятному альманасі „Січ" у 1908 році була надрукована його перша науково-популярна стаття  «Розвій чисельних систем в історії людської культури».

Викладання математики у Віденському університеті було поставлено на високому рівні. Курс вищої алгебри і теорії чисел він слухав у професора Франца Мертенса Ф. Мертенс (1840 – 1927) навчався у 1860–1864 рр. у Берлінському університеті, де отримав ступінь доктора (керівник Е. Куммер); був  професором в університетах Кракова і Грацу, з 1894 у Відні; наукові зацікавлення – аналітична теорія чисел; в математиці відомими є «функція Мертенса» і «гіпотеза Мертенса».

На четвертому курсі М. Чайковський отримав у професора Ф.Мертенса тему докторської праці, яка була пов’язана з розв’язками алгебраїчних рівнянь: “Про рівняння степеня p² (p – просте число)”. Самостійно опрацьовуючи рекомендовану літературу, зокрема праці К. Жордана, в своїх дослідження він допустив помилку і в цьому році не зміг закінчити докторську працю.

1909 – 1910 навчальний рік провів у Львівському університеті. Тут він брав участь в семінарі Юзефа Пузина, відвідував лабораторні та практичні з фізики і хімії та лекції з шкільної гігієни. Одночасно у другому семестрі пройшов педагогічну практику в академічній гімназії. До червня 1910 року закінчив свою докторську працю. З вересня два  роки працював помічником вчителя в Тернопільській українській гімназії. У цей час 18 липня 1911 року отримав ступінь доктора філософії у Віденському університеті, 5 червня 1912 року здав у Відні іспит на вчителя математики і фізики в середніх школах українською та польською мовами викладання (у 1917 році у Львові доповнив його правом викладання німецькою мовою).

Згодом, з майже 60-ти річної перспективи, М. Чайковський критично поглянув на свої університетські роки. «Нашим, тобто студентів філософського факультету, нещастям було те, що в нас не було ніяких курсових, ні річних, ні перехідних іспитів. Студентів було так багато, що викладачі не могли перевіряти, хто не відвідує їх лекції. Іспит («колоквіум») здавали лиш ті, хто добивався звільнення від оплати за навчання або для отримання стипендії. Тому для тих, хто не хотів регулярно вчитися, не було ніякого примусу. На цьому я багато втратив.»

«Ще однією своєю помилкою вважаю, що свої студії зв’язав з Віднем і Прагою. Мені треба було виїхати за кордон [з Австрії]. Німецьке місто Ґеттінґен було свого роду «математичною Меккою» для математиків усього світу: туди з’їжджалися на нормальне навчання …»

«А був би я зараз після матури поїхав до Ґеттінґену, де панувала суто наукова атмосфера, то все моє пізніше життя було б склалось зовсім інакше» ([3], ст. 38).

У 1912 році М. Чайковський отримав стипендію на закордонне відрядження і разом із дружиною були звичайними студентами Берлінського університету (в 1912–1913 навчальному році). Тут він мав виступ на семінарі, розширений виклад якого був опублікований [4]), а результатом праці в бібліотеках стала публікація більше 30 рецензій наукових праць у 15 тому (ІІ вип.) Збірника математично-природописно-лікарскої секції    НТШ У роботі [4] викладено основи теорії скінченних полів (полів Ґалуа).

У 1913–14 н.р викладав математику у Львівській академічній гімназії. З початком I світової війни М. Чайковський переїхав до Відня, тут був мобілізований для роботи у таборі полонених царської армії. Організований раніше «Союз визволення України» поставив собі за завдання відбирати серед полонених українців та вести з ними культурно-освітню та політично-виховну роботу. В такому таборі у містечку Фрайштадт він читав лекції з математики і навчав полонених фотографічної справи [5]. З початком 1917 року був звільнений з армії і в лютому назначений викладачем до відновленої реальної школи у Раві-Руській.

У часи ЗУНР М. Чайковський став повітовим комісаром Української Держави у Раві-Руській. Після захоплення поляками Рави-Руської поїхав у Кам’янець-Подільський. Тут у 1918 році гетьманський уряд Павла Скоропадського відкрив державний український університет. Бажання працювати в університеті М. Чайковський висловив ректорові Івану Огієнку ще в серпні 1918 року, будучи у Києві. У середині січня 1919 він уже був у Кам’янець-Подільському і з лютого почав читати і вести практичні заняття з математичного аналізу. У квітні був відряджений за кордон для придбання друкарні, бібліотеки та обладнання лабораторій для університету. Побувавши у Празі, Берліні і Відні, з серпня 1919 до квітня 1920 року подорожував з капелою Олександра Кошиця Європою.

З 1920 року працював у міністерстві закордонних справ уряду УНР, який знаходився тоді в Тарнові (Польща), а з вересня 1921 року до серпня 1922 викладав в приватній жіночій гімназії в Каліші. Після повернення до Львова викладав з вересня 1922 по серпень 1924 в Таємному Українському університеті і Таємній Українській політехніці. Для студентів написав підручник [6]. Улітку 1924 його було обрано ректором університету, але до виконання обов’язків не приступив. З вересня 1924 до серпня 1929 року був директором двох гімназій: у Яворові (2 роки) та в Рогатині (3 роки). Це були приватні українські гімназії товариства «Рідна школа». 23 жовтня 1913 року Миколу Чайковського було обрано дійсним членом НТШ.

У виданнях НТШ М. Чайковський опублікував 10 статей. З них виділяється монографічна праця[2], яка стала основою його докторської дисертації. Ця праця є першою монографією написаною українською мовою [7] і першим монографічним викладом з теорії Галуа слов’янськими мовами [8]. Автори праці [7] коротко охарактеризували зміст монографії, яка складається з трьох частин. Перша частина присвячена викладу необхідних відомостей з теорії груп і теорії груп підстановки, наводяться ряд фактів щодо груп симетрій алгебраїчних виразів.

Друга частина містить основні поняття пов’язані з розв’язуванням рівнянь в радикалах. Обговорюється властивості груп підстановки, які відповідають розв’язним рівнянням. В третій частині проведено ґрунтовний аналіз рівнянь степенів  p і  p²  (  p – деяке просте число), які розв’язуються в радикалах. Зокрема, тут подані і власні дослідження М. Чайковського щодо рівнянь степеня  p². У додатку до роботи подано невеликий словник , в якому українською мовою тлумачаться німецькі назви основних понять теорії Галуа.

У роботі [9] описана конкретна рекурсивна нумерація раціональних чисел, які зображуються у вигляді скінченних десяткових дробів.

Поряд з науковим дослідженням з математики М. Чайковський приділяє багато уваги питанням української математичної термінології, а також написанню підручників з математики [10]. У 1923 році виступив на II  з’їзді українських інженерів і техніків у Львові з рефератом “Завдання української наукової і технічної термінології”.

Маючи наукові здобутки в математиці, а також неабиякі педагогічний хист М. Чайковський прагнув продовжити наукову працю та викладати у вищій школі . У своїх листах Михайло Кравчук запрошував його до праці в Велику Україну. З його допомогою він отримав посаду в Київському інституті народного господарства, але не зміг її зайняти. У 1929 році він отримав запрошення на посаду професора математики Одеського інституту народної освіти, на місце померлого професора Самуїла Шатуновського. З вересня 1929 року почав в Одесі викладати вищу алгебру, інтегральне числення, теорію ймовірностей українською мовою, а також ці дисципліни – німецькою мовою, на німецькому потоці: тут його захоплює напружена викладацька, організаторська, громадська та наукова праця [11]. Брав участь в організаціях нового фізико-математичного інституту і став його завучем. Головною справою стала підготовка шкільних та вузівських підручників. Низку проектів виконував разом з академіком М. Кравчуком (розробка проекту українського математичного словника, підручника з вищої алгебри).

Активна і багатогранна праця М. Чайковського була перервана. Його 19 березня 1933 року арештували та засудили до 10 років виправно-трудових таборів за сфабрикованою справою "Української військової організацією".  У цей час арештували дружину, викликали на допити в НКВС дітей. Дружину випустили через чотири місяці і змусили виїхати сім'єю з Одеси.

Після висновку військового трибуналу Одеського військового округу Миколу Чайковського перевезли на північ у місто Кень у Карелії, де був табір Біломорсько-Балтійського каналу. Туди ж переїхала сім'я, яка знайшла притулок в одному з приватних будинків. З початком війни його перевезли в Архангельську область, де він пробув до кінця свого ув’язнення – до березня 1943 року. Небагатьом  вдалось вижити в страшних табірних умовах.

Спочатку шукав роботу в Томську. Там він викладав у середній школі, був лаборантом в педінституті, але мусив покинути місто, бо Томськ став «режимним» містом. З 1944 до 1947 викладав у Семипалатинському педінституті, де йому у 1945 році було присвоєно звання доцента, а потім у 1954 року працював в Уральському педагогічному університеті.

У травні 1954 року приїздить в Україну, зустрічається з "своїм дитинством" – Бережанами. 1954 рік приніс реабілітацію. В цьому році зарахований на посаду доцента Львівського педагогічного інституту, далі з 1961 року працював  доцентом, а потім професором Львівського державного університету імені Івана Франка. Вчене звання професора йому було присвоєне у 1962 році. У Львові він читав лекції та писав посібники для вчителів [12], посібники з алгебри для студентів фізиків [13].

Наукова спадщина Миколи Чайковського містить біля 10 книг, де він був автором або співавтором серед них “ Російсько-український математичний словник ” (Київ, 1959). Ним опубліковано більше 50 наукових і науково-популярних статей, а також написані окремі розділи в книгах “История отечественной математики” т.1–4, більше 50 статей в “Українській Радянській Енциклопедії”.

Він був широко ерудованою, високоосвіченою та надзвичайно працьовитою людиною. З юнацьких років любив хоровий спів , тонко розумів мистецтво.

В останні роки життя захопився питанням історії математики та історії шкільництва в Галичині. Помер Микола Чайковський 7 жовтня 1970 року. Поховано його на Личаківському кладовищі у Львові.

Література

1. Пташник Б. Й. Життя для народу // Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці. 35 нарисів / Упор. О.К. Романчук – Львів – «Матеріал» – С.142– 169.
2. Метациклічні рівняння і їх групи // Збірник … - 1910 – Т.14 – с.1 – 143.
3. Чайковський М. [Автобіографія] // Андрій Чайковський. Спогади. Листи. Дослідження : У 3т. Упор. – Б.З. Якимович – Львів – 2002 – т. 3 – 573 c.
4. Студії з теорії конґруенцій // Збірник … НТШ 15:2 (1913) С. 1 – 45.
5. Кривошеєва Л.М. Фотографічна справа у просвітній роботі Союзу визволення України // Проблеми політичної історії України. Вип. 10, 2015. – С. 93 – 99.
6. Інтегральний рахунок (лекції для студентів Української вищої технічної школи) – Львів – 1923.
7. Рябухо О.М., Сущанський В.І. Перша україномовна монографія університету // Науковий вісник Чернівецького університету – 2007. – № 336 – 337. С. 160 – 169. 
8. Schinzel A. Historia teorii liczb w Polsce w latach 1851 – 1950 // Wiadomości matematyczne – 1998 – Seria II – t.XXXI – s.19–50.
9. Тригонометрія, підручник для середньої школи та для самосовіти. Bідень – Дніпросоюз – 1921 – 220 с.
10. До теорії дискримінанта алгебраїчного рівняння // Журнал математичного циклу ВУАН - Київ – 1932.
11. До теорії дискримінанта алгебраїчного рівняння // Журнал математичного циклу ВУАН - Київ – 1932.
12. Квадратні рівняння, посібник для вчителів та для студентів, “Радянська школа”, Київ, 1959. –  192 с.
13. Лекції з вищої алгебри для студентів фізичного факультету, частина перша: Основи лінійної алгебри. Львів, 1962, 119 с. Частина друга: Комплексні числа та многочлени. Львів, 1963, 88 с.

Ярослав Притула, Олена Гринів

Автор:

Притула Ярослав Григорович

Математик, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математичного аналізу ЛНУ ім. Івана Франка

Автор:

Гринів Олена Степанівна

математик, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри алгебри, топології та основ математики Львівського національного університету імені Івана Франка.