
Станіслав Лесневський
Stanisław Leśniewski
С. Лесневський народився 30 березня 1886 року в м. Серпухово біля Іваново-Вознесенська (росія). Батько, Ісидор Лесневський, був інженером на залізниці.
Класичну гімназію закінчив в Іркутську. У 1904-1906 роках вивчав філософію у Ляйпцигу. Тут він слухав лекції з неорганічної хімії, анатомії, історії, психології та теорії пізнання. Далі, правдоподібно, продовжив навчання у Гайдельбергу та Цюріху. У 1909 році навчався у Мюнхені. З осені 1910 року переїхав до Львова, де слухав лекції з математики у Ю. Пузини та В. Серпінського. У 1912 році під керівництвом К. Твардовського отримав ступінь доктора філософії. Його докторська праця: “Przyczynek do analizy zdań egzystencjalnych” стосувалась логіки. Він склав два докторських іспити: з філософії та математики. Промоція відбулась 26 липня 1912 року. Промотором був К. Твардовський.
Важливий вплив на наукові погляди С. Лесневського зробила праця Я. Лукасевича “O zasadzie sprzeczności u Arystotelesa”. Тут він познайомився з символічною логікою, а також дізнався про антиномії Рассела. Його обізнаність в математиці значною мірою стосувалася теорії множин та елементів алгебри. Так, на докторському іспиті з математики В. Серпінський його відповідь оцінив на “відмінно” а Ю. Пузина ‒ на “задовільно”.
Після отримання ступеня доктора С. Лесневський виїхав до Сан-Ремо, де писав наукові праці та готувався до іспитів для отримання посади доцента в російських університетах.
В кінці 1913 року він повернувся до Варшави. В цей час С. Лесневський вступив до соціал-демократичної партії, до якої його приймав Фелікс Дзержинський.
У 1913-1915 роках С. Лесневський проживав у Варшаві. Особливим предметом його наукових зацікавлень у цей час були парадокси теорії множин.
У 1915 році С. Лесневський виїхав до Москви. Тут він викладав математику в двох польських гімназіях, викладав також логіку на Вищих наукових курсах, брав участь у багатьох наукових та педагогічних товариствах. У Москві він закінчив і опублікував важливу працю “Podstawy ogólnej teorii mnogości”(1916). Контактував з московськими математиками, а також з В. Серпінським, який в цей час перебував у Москві.
У травні 1918 року С. Лесневський повернувсь до Варшави, а у червні подав прохання про габілітацію у Львівському університеті. Він мав намір “право викладання”, надане у Львові, перенести до Варшавського університету.
Для габілітації з логіки та філософії математики він подав дві праці:
- “Podstawy ogólnej teorii mnogości I”
- “Krytyka logicznej zasady wyłączonego środka”.
Рецензентами його праць були К. Твардовський та В. Серпінський.
К. Твардовський запропонував у склад габілітаційної комісії В. Серпінського, М. Вартенберга і себе. З записів К. Твардовського у своєму щоденнику випливає, що професор Вартенберг не підтримував габілітації Лесневського у Львові.
У документі деканату філософського факультету Львівського університету від 3 липня 1920 року “Про справи, які є в перебігу габілітації за 1918/19 н. р.” про габілітаційну справу С. Лесневського записано: “Подана до габілітації, однак досі не проведена”.
У 1919 році С. Лесневський отримав кафедру філософії математики у Варшавському університеті. В своїх наукових дослідженнях у Варшаві дійшов до першої логічної системи, яку трактував як нові основи математики. Нова система основ математики складалась з трьох теорій: прототектики (числення висловлень, теорія дедукції), онтології (відповідник теорії предикатів) і мереологія (нова теорія множин). Крім того він ввів у логіці кілька важливих ідей, які вплинули на розвиток логіки у ХХ столітті.
Основною рисою його характеру був особливий екстремізм як в справах щоденних, так і в наукових, а також особливий педантизм, точність своїх формулювань і скрупульозність в аналізі чужих поглядів.
С. Лесневський разом з Я. Лукасевічем деякий час були редакторами журналу “Fundamenta Mathematicae”. Його єдиним учнем був Альфред Тарський (Тайтельбаум). С. Лесневський був одружений з Софією Превиш-Квінто. Дітей у них не було.
Помер С. Лесневський 13 травня 1939 року у Варшаві.
Література:
- Duda 2; Woleński J. Stanisław Leśniewski // Matematyka przełomu XIX i XX wieku, Nurt mnogościowy, Katowice, 1992.


